Чотири основних напрямки в сучасній Психології.

23 квітня ми відзначаємо Всеукраїнський день психолога! Звичайно Психологія – непроста та багатогранна наука. Тому почну я з того, що ще в давні часи, люди звернули увагу на те, що всі вони різні за своїм характером, звичками та вчинками, але одні все одно більше схожі на інших, ніж решта. Оскільки в ту епоху (а це V століття, до нашої ери) всі людські особливості та здібності приписувалися небесним світилам, (а за зірками тоді спостерігали не менш пильно, ніж сьогодні в Instagram) то всіх людей вирішили поділити на 12 груп, приписавши кожну з них до певного сузір’я. Таким чином в Месопотамії був створений перший в історії людства гороскоп. А його 12 знаків зодіаку, в перекладі на мову сучасної психології – це 12 типів особистості. Після цього пройшло більше двох тисячоліть в філософських та релігійних суперечках, а іноді і в кривавих війнах, перш ніж в 1871 році сер Чарльз Дарвін, опублікувавши книгу «Походження людини і статевий відбір», спустив Психологію з небес на землю. Головне, що заявив в цій книзі Дарвін: «У людини і мавпи один загальний предок». По суті з цього моменту і починається історія Психології в її сучасному розумінні. І тут вкрай важливо підкреслити, що у сьогоднішньому вигляді ця наука ділиться на дуже багато підрозділів і течій, але об’єднує їх чотири основні напрямки:
1. Психодинамічний напрямок. Підхопивши ідею Дарвіна, що людина – це, по суті, «соціальна тварина», Зигмунд Фрейд, висуває свою теорією людської свідомості, під назвою «Психоаналіз». Він постулює, що психіка кожної людини – це киплячий казан з тваринних інстинктів і бажань (головне з яких, на думку Фрейда – сексуальне). Цю тваринну, несвідому частину психіки Фрейд назвав «Ід» (або «Воно»). Всі ці «пристрасті», в результаті описаної Дарвіном еволюції, людина, на думку Фрейда навчилася витісняти зі своєї свідомості, названої їм: «Его», в свою підсвідомість, за допомогою «Супер-Его» (по простому – совісті). Але ці пригнічені інстинкти постійно норовлять знов прорватися назовні (з огляду на фіксації маленької дитини на різних етапах свого дорослішання), у зв’язку з чим, відповідно до даної теорії, у людей і виникають різноманітні проблеми в психіці, з якими власне і працює «Психоаналіз». Звичайно, що найслабшим місцем в теорії Фрейда було те, що він не надавав на її користь ніяких прямих наукових доказів, а ділився лише своїми припущеннями та роздумами. І незважаючи на сьогоднішню успішну роботу психоаналітиків по всьому світу, саме цей фактор став приводом, для появи наступного, нового напрямку в психології.

2. Біхевіоризм. Друга назва цього напрямку – «поведінкова психологія» (від англійського слова behavior – поведінка) і виникла вона на противагу «Психоаналізу», на тій підставі, що: «Ніякої свідомості та підсвідомості у людини немає, оскільки тому відсутні наукові докази» – завив засновник біхевіоризму Джон Уотсон. Багато в чому його міркування були засновані на роботах по експериментальній (доказовій) психології Вільгельма Вундта, який почав використовувати системний, науковий підхід до вивчення нашої психіки, відкривши в 1879 році в Лейпцигу, першу в світі психологічну лабораторію. На підставі робіт Вундта і власних наукових досліджень, Джон Уотсон зробив однозначний висновок, що людина – це, по суті, геніально створений природою біоробот, що живе за принципом: стимул-реакція – захотів поїсти, пішов і поїв; захотів спати, пішов і поспав, і т.д. Якщо пояснювати стисло, то відповідно до цієї теорії, людині в процесі дорослішання просто необхідно давати правильне виховання та навчання, яке тільки посилюється в наслідок того, що маленькі діти дуже багато своїх навичок вбирають в себе просто копіюючи поведінку дорослих. Вчення і теорія біхевіоризму отримала таке сильне поширення в першій половині 20-го століття, що на якийсь час затьмарило собою все інше. Багатьом ця теорія здавалася просто непорушною, особливо із-за наукових робіт академіка Івана Павлова, який створив цілу науку про вищу нервову діяльність, і за успішні наукові експерименти в якій (правда над тваринами, а не над людьми) удостоївся Нобелівської премії з фізіології і медицині в 1904 році. Навіть сьогодні положення і відкриття даної теорії успішно застосовуються для роботи, наприклад, з проблемами, що виникають в процесі виховання дітей, або зміни поведінки дорослих. А крім того, на базі цього ж наукового підходу, в окремому відгалуженні, що отримало назву Гештальтпсихология (прошу не плутати з, дуже популярною зараз, гештальт-терапією!) виник термін: «Інсайт» – внутрішнє розумове осяяння, що дає людині ключ до власного розуміння своєї проблеми та способу її вирішення. Сьогодні цей термін визнаний практично усіма напрямками психотерапії, як кульмінаційний момент роботи з психологом, коли клієнт, нехай і за допомогою фахівця, сам відкриває в собі справжню можливість для змін та зростання власної особистості. Але поступово, з появою нових наукових даних та доказів, думка про те, що людина – це лише біоробот, якій просто на автоматі виконує звичні для нього дії, багатьом вченим стала здаватися занадто примітивною… Поступовий, нестримний розвиток Психології, призвів до нового, більш глибокого розуміння людської природи, як системи зі штучним (якщо бажаєте, комп’ютерним) інтелектом. І таким чином ми підійшли до третього основного напрямку.

3. Когнітивний напрямок (від латинського cognitio: «знання»). Відкриття даного напрямку стало результатом багаторічного дослідження нашого з вами мислення, а саме його здібностей в пізнанні оточуючого нас світу, обробці (подібно до комп’ютера) отриманого завдяки цьому досвіду, і, найголовніше – прийняття, на підставі всіх цих даних, усвідомленого рішення щодо своєї поведінки в кожній окремій ситуації.  Саме робота в цьому напрямку дозволила зрозуміти, що між стимулом і реакцією, які запропонував біхевіоризм, не вистачає одного ключового системного блоку, а саме: суб’єкта, тобто самої особистості, яка приймає усі сигнали які до неї надходять, усвідомлює їх, і вже на підставі цього робить свій вибір, здійснюючи певні вчинки. На основі цього вчення, робота з помилками в мисленні і нелогічними думками клієнтів, призвела до створення Аароном Беком «когнітивної психотерапії». А, в свою чергу, робота з на рівні помилкових переконань і викликаними ними емоційними та поведінковими шаблонами, призвела до створення Альбертом Елісом «раціонально-емоційно-поведінкової терапії».

4. Гуманістичний напрямок. Однак, критичний погляд на особистість, як на біокомп’ютер, призвів до виникнення ще одного, повністю протилежного погляду на людину та її природу. Поява цього напрямку безпосередньо пов’язана з ім’ям її засновника Карла Роджерса, а основна його ідея: людина, це найвища цінність в усьому світі, що стоїть вище будь-якого штучного інтелекту, і закріплює за кожною особистістю право на свободу власного вибору (якій, як відомо, відсутній у штучного інтелекту, до поки такий варіант вибору не внесе в нього інша людина)! Оскільки базується даний напрямок на вивченні людських потреб, то поле її діяльності також безпосередньо пов’язане з ще одним великим ім’ям в світовій Психології: Абрахамом Маслоу. Я думаю мало знайдеться сьогодні людей, хто хоча б не чув про знамениту «Піраміду Маслоу», яка, в ієрархічному порядку відображає основні наші потреби. А блокування, або неможливість їх реалізувати може призводити до самих тяжких наслідків для душевного здоров’я людини. Головний же свій акцент гуманістична психологія робить на «самоактуалізацію» – це дуже популярний сьогодні термін, що підкреслює прагнення кожної людини до найбільш повного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. Тобто особистість кожної людини в даному напрямку, сприймають як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось дане заздалегідь, а як відкриту можливість для будь-якої спонтанної самореалізації.

Підсумувавши все сказане вище, вважаю важливим підкреслити, що одного, ідеального, тобто такого який підходить абсолютно всім, напрямку (або методики) психотерапії не існує. А вся різниця в підходах до вивчення, пояснення і впливу на конкретну людину криється у відсутності єдиного для всіх, чіткого визначення, що ж таке «Особистість» – це «Соціальне тварина», як казав Фрейд? «Простий біоробот », як вважав Уотсон? Або може людина – це, взагалі, «Супер біокомп’ютер», якій переробляє всю інформацію за допомогою різних «системних блоків», таких як мислення, пам’ять, чи уява – то, на чому з самого початку стояли розробники когнітивного психології? А може кожен з нас це все-таки «Унікальна (феноменологічна) особистість», що увібрала в себе все найбільш ефективне і адаптивне, що підходить для життя в нашому непростому світі, залишаючись при цьому хоч і неідеальною, але все-таки людиною, на чому роблять свій наголос прибічники гуманістичного підходу? Вибачте, але відповідь на всі ці складні питання кожен повинен знайти для себе сам. І вибираючи інструмент для впливу на свого клієнта, психолог повинен відштовхуватися від конкретної проблеми, чи запиту з яким звернулась до нього особистість, і її особливого розуміння нашого світу. А тому, якою б непростою і багатогранною не була б наука Психологія, вона залишається наукою про всіх нас і ті проблеми, які нам доведеться вирішувати сьогодні, та у майбутньому.

Дякую за увагу!