Алкогольна незалежність.

Свят у нас, як завжди, багато. Але наслідки скрізь одні і ти ж самі. Побутове пияцтво – це, взагалі, та риса нашої навіть не культури, а свідомості яка у багатьох родинах передається від покоління до покоління.

Однак ситуація яка складається саме зараз – особлива. Бо проживаючи важкі часи всесвітньої пандемії, багатьом людям особливо важко стерпіти усі ці соціальні обмеження, та економічні негаразди які звалилися усім на голову, та невідомо, коли зійдуть нанівець. Все це дуже погано відображається на самопочутті багатьох наших співгромадян, і саме тому, у цих обставинах, алкоголь стає для них головним “заспокійливим”, “снодійним”, “антидепресантом”, та – найголовніше – стимулятором гарного настрою на будь які свята.

Але проблема полягає у тому, що будь-яка доросла людина, я навіть вже не кажу про підлітків, поступово починає звикати до алкогольного сп’яніння, та того штучного задоволення яке викликає цей стан. І так, крок за кроком, в свідомості та підсвідомості такої особистості починає формуватися штучне “відчуття полегшення”, перш за все, від важкого тягаря своїх внутрішніх проблем. Або говорячи простіше – в неї поступово починає формуватися алкогольна залежність. Та якщо розкласти по полицях фактори які призводять до таких поганих наслідків, то вийде наступна ієрархія цих чинників:

1) Схильність до вживання алкоголю в внаслідок генетичної спадковості.

Взагалі, якщо генетична спадковість до зловживання алкоголю людині притаманна, то і ефект ейфорії, тої самої яка викликає в душі відчуття задоволення та свята, у неї буде значно вища ніж у людини без такої спадковості. Ще раз підкреслю, що особливо яскрава така ейфорія може бути саме у часи важкого стресу, та внутрішнього занепаду, котрий ми спостерігаємо саме зараз у багатьох людей.

2) Деструктивне виховання.

Це ситуація коли людина зростає в умовах, де вона постійно бачить приклади пияцтва навколо себе: у власній родині, чи у колі друзів і т.д.

3) Психологічні травми.

Навіть не говорячи про травми дитячи, коли психіка ще не сформована, слід зазначити, що і у дорослої людини, наприклад, новина про смерть когось з близьких, чи власну важку (невиліковну) хворобу, може стати так званим тригером, який запустить механізм поступової алкоголізації.

4) Невміння, або не бажання контактувати з оточуючими на іншому культурному, чи побутовому рівні.

В цьому елементі алкоголь може стати, з одного боку засобом соціальної ідентифікації («як не пити кожного разу зустрічаючись зі старими друзями, якщо вже існує така традиція?!»), а з іншого – способом впоратися з власним хронічним стресом (бо саме зараз той період, коли стрес у більшості з нас майже постійний).

5) Емоційна та тактильна депривація.

Про те що організм кожної людини постійно виробляє енергію для сприйняття зовнішнього світу, але не може її, на жаль, повністю використати – я вже розповідав в одній зі своїх попередніх статей, тому усі бажаючи можуть прочитати про цей феномен окремо.

Отже, якщо узагальнити все, що я сказав вище та окреслити можливий вихід із цієї залежності, в якій людина вже опинилася, зазначу наступне: Особисто я прибічник того погляду, що проблема з алкоголем – це проблема вторинна.

Тобто це означає що до постійного вживання, і як наслідок до поступового зловживання алкоголем призводять: отримані людиною психологічні травми; її різноманітні хибні переконання; низька самооцінка; невміння налагоджувати соціальні зв’язки з іншими і т.д. Тому, безумовно, якщо ви особисто, чи хтось з ваших близьких вже опинився у цій пастці, то треба, перш за все звернутися до фахового лікаря, та окрім цього, обов’язково пройти курс психотерапії, щоб уникати рецидивних повернень до цієї залежності. Бо найприкріше те, коли розумна людина, яка потрапила у такі тенета, отримуючи підсвідоме задоволення від повільного розпаду власної особистості та, як наслідок, життя, ще і починає цим пишатися, розповідаючи іншим про свою «алкогольну незалежність». А про те, що на останній стадії алкоголізму від неї і справді вже мало що залежить, вона частіше за все замислюється дуже пізно… якщо замислюється взагалі. Тому я усім щиро бажаю, щоб у цьому новому році найвищі градуси які б кипіли у вашій крові – були градуси щастя та доброї вдачі!

Дякую за увагу!

Оригінал статті:
«Алкогольна назалежність»